Orange
Мастер слова
- Регистрация
- 7 Окт 2017
- Сообщения
- 8,672
- Реакции
- 1,320
Історія про наркотики, нездатність встигати за прогресом і цінність сім’ї, базована на реальних подіях.
Думали «Гран Торіно» десятирічної давності то вже лебедина пісня? А ні, легендарний Іствуд далі знімає, і знімається. Навіть якщо вам важко дивитись на те, як він постарів, його цей факт, здається, не особливо хвилює. Дід ще може, як власне і його персонаж у фільмі.
Також у кіно: «Зелена книга»: зірка кінофестивалів і один з найгучніших фільмів року
Ерл Стоун — престарілий садівник, який дбає про квіти більше, ніж про свою сім’ю, і переживає нелегкі фінансові часи, бо його бізнес вбиває інтернет. У конкурентів з’являються сайти, а Ерл в той час навіть не вміє написати SMS. При цьому дідусь відверто дивується і постійно бурчить, що без Google люди скоро навіть елементарні речі робити не зможуть. Він вважає, що постійно дивлячись в екран можна пропустити все найцікавіше навколо. І, погодьтесь, має рацію.
Історія «Наркокур’єра» базується на статті в New York Times, яка розповідає про 90-річного чоловіка, що працював кур’єром для картелю, і в результаті був вмійманий і засуджений. Втрачаючи бізнес, рештки грошей і дах над головою, головний герой фільму отримує пропозицію перевозити «товар» з точки А в точку Б. І старому Ерлові вдається возити наркотики величезними партіями, навіть не викликаючи підозр.
Поступово дідусь втягується в кур’єрську справу і дружбани з картелю навіть вчать його користуватись смартфоном. Ерл розуміє, що гроші можуть стати для нього містком для відновлення стосунків з сім’єю. Бо дружина з ним ледь розмовляє, донька навіть розмовляти не хоче, а внучка — єдина, в кому ще жевріє надія мати добрі стосунки з дідом. Тепер діду вистачає грошей, щоб нарешті купити новий пікап, допомагати родичам, купувати елітний алкоголь і двох дівчат в свій номер. Одночасно. Так собі сім’янин, як бачите, але огого дід.
Ерл не слідкує за манерами, бурчить і не фільтрує свої враження. З однієї сторони він щиро допомагає людям, а з іншої – застосовує щодо них расистські словечка, якими людей називають хіба що з метою образити. Дід не хоче нікому зла, дід просто трохи застряг в минулому і не бачить нічого поганого в тому, аби жити як звик, і терміни використовувати звичні.
«Наркокур’єр», можливо, напівбіографічний фільм старого чоловіка, який продовжує знімати кіно, бо на цьому занятті був основний фокус протягом всього його життя. Виглядає, ніби Клінт Іствуд вніс у фільм частинку себе і своєї історії. Так, він не возить наркотики (напевно), але він чи не найбільший трудоголік в Голівуді і не погоджується жити інакше. Поряд з Клінтом Іствудом проскакує Бредлі Купер, але виглядає він, м’яко кажучи, ніяк. Це явно не той фільм, де хоч хтось виділяється на фоні харизматичного 88-річного дідуся, який встиг зробити багато помилок і готовий каятись.
Кіно може багатьом видатись нудним, але водночас багатьом сподобається своєю відвертістю. Рейтинг «Наркокур’єра» на IMDB – 7,2.
Також у кіно: «Аліта: Бойовий ангел» – кіно, яке Дже
Думали «Гран Торіно» десятирічної давності то вже лебедина пісня? А ні, легендарний Іствуд далі знімає, і знімається. Навіть якщо вам важко дивитись на те, як він постарів, його цей факт, здається, не особливо хвилює. Дід ще може, як власне і його персонаж у фільмі.
Також у кіно: «Зелена книга»: зірка кінофестивалів і один з найгучніших фільмів року
Ерл Стоун — престарілий садівник, який дбає про квіти більше, ніж про свою сім’ю, і переживає нелегкі фінансові часи, бо його бізнес вбиває інтернет. У конкурентів з’являються сайти, а Ерл в той час навіть не вміє написати SMS. При цьому дідусь відверто дивується і постійно бурчить, що без Google люди скоро навіть елементарні речі робити не зможуть. Він вважає, що постійно дивлячись в екран можна пропустити все найцікавіше навколо. І, погодьтесь, має рацію.
Історія «Наркокур’єра» базується на статті в New York Times, яка розповідає про 90-річного чоловіка, що працював кур’єром для картелю, і в результаті був вмійманий і засуджений. Втрачаючи бізнес, рештки грошей і дах над головою, головний герой фільму отримує пропозицію перевозити «товар» з точки А в точку Б. І старому Ерлові вдається возити наркотики величезними партіями, навіть не викликаючи підозр.
Поступово дідусь втягується в кур’єрську справу і дружбани з картелю навіть вчать його користуватись смартфоном. Ерл розуміє, що гроші можуть стати для нього містком для відновлення стосунків з сім’єю. Бо дружина з ним ледь розмовляє, донька навіть розмовляти не хоче, а внучка — єдина, в кому ще жевріє надія мати добрі стосунки з дідом. Тепер діду вистачає грошей, щоб нарешті купити новий пікап, допомагати родичам, купувати елітний алкоголь і двох дівчат в свій номер. Одночасно. Так собі сім’янин, як бачите, але огого дід.
Ерл не слідкує за манерами, бурчить і не фільтрує свої враження. З однієї сторони він щиро допомагає людям, а з іншої – застосовує щодо них расистські словечка, якими людей називають хіба що з метою образити. Дід не хоче нікому зла, дід просто трохи застряг в минулому і не бачить нічого поганого в тому, аби жити як звик, і терміни використовувати звичні.
«Наркокур’єр», можливо, напівбіографічний фільм старого чоловіка, який продовжує знімати кіно, бо на цьому занятті був основний фокус протягом всього його життя. Виглядає, ніби Клінт Іствуд вніс у фільм частинку себе і своєї історії. Так, він не возить наркотики (напевно), але він чи не найбільший трудоголік в Голівуді і не погоджується жити інакше. Поряд з Клінтом Іствудом проскакує Бредлі Купер, але виглядає він, м’яко кажучи, ніяк. Це явно не той фільм, де хоч хтось виділяється на фоні харизматичного 88-річного дідуся, який встиг зробити багато помилок і готовий каятись.
Кіно може багатьом видатись нудним, але водночас багатьом сподобається своєю відвертістю. Рейтинг «Наркокур’єра» на IMDB – 7,2.
Також у кіно: «Аліта: Бойовий ангел» – кіно, яке Дже
